Шон Мерфі: «Чарівник», який виграв ЧС кваліфаєром і двічі брав Masters

У 2005 році кваліфаєр Шон Мерфі вийшов на Crucible і переміг усіх. У 2026-му, у 43 роки, він знову дійшов до фіналу чемпіонату світу і програв лише у вирішальному, тридцять п’ятому фреймі. Це і є Мерфі: завжди поряд, завжди небезпечний, завжди з характером.

Дитинство і ранній старт

Шон Пітер Мерфі народився 10 серпня 1982 року в Гарлоу, Ессекс, а виріс в Ертлінгборо, Нортгемптоншир. Снукер увійшов у його життя у вісім років: батьки подарували йому на Різдво власний стіл. Перший сенчурі-брейк (100+ очок за один підхід) Шон зробив уже у 10 років, а тренувався в снукерному центрі в Рашдені, де колись грали Стівен Гендрі, Марк Вільямс і Кен Доерті.

У 13 років він підписав п’ятирічну спонсорську угоду з Dr. Martens на 5 000 фунтів щороку й уже тоді вголос заявляв про мрію виграти чемпіонат світу та стати першим номером. Через цькування в школі з 13 років навчався вдома. Коли йому було 14, батьки розійшлися, і Шон лишився з батьком Тоні, колишнім професійним гольфістом. Коли хлопцю виповнилося 15, батько подарував йому кий легендарного Рея Рідона, а згодом Шон отримував поради від самого Рідона та Віллі Торна. Його тренером до сезону 2006/07 був Стів Прест.

Юніорська кар’єра склалася переконливо: три перемоги на чемпіонаті Великої Британії серед гравців до 15 років (1995, 1996, 1997) і титул чемпіона Англії до 15 у 1996-му. Професіоналом Мерфі став у 1998 році, у 15 років. Початок був непомітним: турніри другого рівня, фінал у серії UK Tour і лише поступове зростання.

Прорив стався у 2000-му. Мерфі виграв Benson & Hedges Championship, у фіналі відігравшись із 2:5 проти Стюарта Бінгема (9:7), і здобув місце на Masters 2001. Там він у своєму першому телевізійному матчі переміг Марко Фу, а проти семиразового чемпіона світу Гендрі вів 4:1 і програв лише в кінці. Того ж року його визнали «Новачком року» за версією World Snooker та одним із шести «Молодих гравців відзнаки» від WPBSA. Першу в кар’єрі максимальну серію 147 він зробив у 2001-му в кваліфікації тієї ж Benson & Hedges Championship.

2005: чемпіон світу як кваліфаєр

Квітень 2005-го. Мерфі був 48-м номером рейтингу, а букмекери давали на його перемогу 150 до 1. Йому довелося виграти два кваліфікаційні матчі, щоб узагалі потрапити на Crucible, а далі він послідовно переграв трьох колишніх чемпіонів світу: Джона Гіггінса (13:8), Стіва Девіса (13:4) і Пітера Ебдона (17:12). Так Мерфі потрапив у фінал, де на нього чекав Метью Стівенс, шостий номер світу.

Перший день фіналу склався погано: 6:10. Але Мерфі зібрався, відіграв чотири фрейми, зрівняв рахунок 16:16 і двома вирішальними серіями виграв матч 18:16. Загалом він зробив 11 сенчурі за турнір, це найбільше з усіх учасників того року.

Ця перемога стала рекордною одразу за кількома параметрами:

• третій кваліфаєр в історії, що дійшов до фіналу й виграв його, після Алекса Гіггінса (1972) і Террі Гріффітса (1979);
• другий наймолодший чемпіон світу в історії: Мерфі було 22, лише Стівен Гендрі став чемпіоном молодшим (21);
• найнижчий за рейтингом чемпіон: 48-й номер;
• жоден чемпіон до нього не грав на шляху до титулу сім матчів;
• останній гравець, чий перший рейтинговий титул виявився чемпіонатом світу, після Джо Джонсона в 1986-му.

Саме тоді до нього причепилося «The Magician». Призові подвоїли весь його попередній заробіток, і Шон купив будинок та Mercedes. Він також віддав десяту частину виграшу своїй церкві, а в липні 2005-го одружився з нареченою Клер.

Після тріумфу: тиск, «прокляття Crucible» і роки на вершині

Перемога зробила Мерфі відомим миттєво, але додала тиску: тепер від нього чекали постійних результатів. У 2006-му він потрапив під «прокляття Crucible», за яким жоден чемпіон-дебютант не захистив титул у Шеффілді: у чвертьфіналі Ебдон переміг його 13:7.

Проте кар’єра пішла вгору. У сезоні 2006/07 Мерфі вперше увійшов до топ-16, а з 2007-го по 2010-й утримував найвищу позицію в рейтингу, третє місце. Тоді ж, у лютому 2007-го, він виграв Malta Cup, свій другий рейтинговий титул (9:4 у фіналі проти Райана Дея), і сам сказав, що з плечей спала вага ярлика «одноденної зірки». Невдовзі на Welsh Open він зробив чотири сенчурі поспіль проти Джеймі Коупа, що в матчі до п’яти фреймів досі нікому більше не вдавалося.

У 2007-му Мерфі відіграв 5:11 проти Метью Стівенса у чвертьфіналі чемпіонату світу й виграв 13:12, але в півфіналі поступився Марку Селбі 16:17. У 2008-му він дійшов до фіналу China Open (9:10 від Стівена Магвайра), а на Crucible мав статус одного з фаворитів і несподівано програв Алі Картеру 4:13.

Найгіркіший епізод тих років стався у 2009-му. Після розриву з дружиною він спершу виграв UK Championship, а потім на чемпіонаті світу пройшов Ендрю Гіґґінсона, Фу, Гендрі та Робертсона й вийшов у свій другий фінал. Там він відстав 5:11 після першого дня й програв Джону Гіггінсу 9:18.

Потрійна корона: зібрав усі три

Мерфі планомірно збирав найпрестижніші титули снукеру. Він один із 11 гравців в історії, хто виграв усі три турніри «Потрійної корони»:

• Чемпіонат світу: 2005 (фінал проти Метью Стівенса, 18:16)
• UK Championship: 2008 (фінал проти Марко Фу, 10:9)
• Masters: 2015 (фінал проти Ніла Робертсона, 10:2) і 2025 (фінал проти Кайрена Вілсона, 10:7)

Золотий період між першою і другою «коронами» не був безхмарним. У грудні 2008-го Мерфі виграв UK Championship на тлі розриву з дружиною, перед тим програвши чотири перші раунди рейтингових турнірів поспіль. У вирішальному фреймі проти Фу він випадково закотив рожевий, який фактично став вирішальним, і відразу став одним із лише десяти гравців, що вигравали і чемпіонат світу, і UK Championship.

Потім були гіркі фінали: Masters 2012 (6:10 від Робертсона), UK Championship 2012 (6:10 від Марка Селбі) і чемпіонат світу 2015 (15:18 від Стюарта Бінгема, хоча Мерфі вів 3:0 і 8:5). Наприкінці 2013-го він схуд на три стоуни (19 кг), змінивши харчування й тренування, щоб покращити витривалість і концентрацію. Результат не забарився: у 2014-му Мерфі став першим гравцем, який зробив три максимуми 147 за один календарний рік, і виграв World Open, перемігши Селбі 10:6.

У січні 2015-го на Masters він переміг Селбі, Магвайра й Аллена, а у фіналі розгромив Робертсона 10:2 і завершив свою кар’єрну «Потрійну корону». Через десять років, у 2025-му, він повторив цей успіх.

2025: друге дихання

До 2025 року Мерфі прожив кілька непростих сезонів. Уже в 2020-му він виграв Welsh Open (9:1 над Кайреном Вілсоном), а у 2021-му дійшов до свого четвертого фіналу ЧС, де поступився Селбі 15:18. А у 2023-му зробив справжній прорив: Players Championship (10:4 над Алі Картером, найвищий брейк 145) і Tour Championship (10:7 над Вілсоном після відставання 0:4). У грудні того ж року він став першим гравцем в історії Snooker Shoot Out, який зробив тут максимум 147. І все ж перед Masters 2025-го він не вигравав турнірів на World Snooker Tour з липня 2023-го.

Masters 2025 став його найкращим тижнем у кар’єрі. У першому колі він переміг Гері Вілсона, у чвертьфіналі Ніла Робертсона, а в півфіналі зустрівся з Марком Алленом. У шостому фреймі, ведучи 3:2, Мерфі зробив максимум 147: шостий в історії Masters і дев’ятий у його кар’єрі. У фіналі він переміг чинного чемпіона світу Кайрена Вілсона 10:7, відігравши його камбек із 6:2 до 8:7 четвертим сенчурі матчу. Виграш склав 365 000 фунтів (350 тисяч за титул плюс 15 тисяч за найвищий брейк), що стало найбільшим призом у кар’єрі Мерфі. Це була його перша перемога в турнірі «Потрійної корони» за десять років.

Після матчу Мерфі розповів, що не міг повірити у те, що сталося: «I’m in shock», сказав він телеканалу BBC. Вілсон після фіналу визнав, що надто легко віддавав суперникові шари.

У лютому 2025-го в китайському Юшані на World Open Мерфі зробив свій десятий максимум проти Чжоу Цзіньхао (5:0). Він піднявся на четверте місце в історичному списку за кількістю 147 після Ронні О’Салліван (15), Джона Гіггінса (13) і Стівена Гендрі (11). Сам Мерфі пожартував, що це був «most underwhelming 147 of all time», бо в залі було мало глядачів.

Наприкінці вересня 2025-го Мерфі завоював свій перший титул British Open, перемігши в Челтнемі Ентоні Макгілла 10:7. Це був його 13-й рейтинговий титул, а в кишені лишилося 100 тисяч фунтів. Невдовзі він дійшов і до фіналу Xi’an Grand Prix (3:10 від Марка Вільямса), а у грудні — до півфіналу UK Championship, де його зупинив Селбі.

Фінал ЧС-2026: один фрейм до двох корон

Сезон 2025/26 для Мерфі почався яскраво, а продовжився нерівно. У січні чинний чемпіон Masters уже в першому колі програв 2:6 дебютанту Ву Їцзе, а власну гру сам Мерфі назвав «inexplicable». Наступного місяця він дійшов до фіналу German Masters, де Джадд Трамп розгромив його 10:4. Players Championship Мерфі завершив на стадії чвертьфіналу, а на Tour Championship у Манчестері програв Трампу у вирішальному фреймі 9:10.

На чемпіонат світу в Шеффілд він приїхав восьмим сіяним, і ніхто не вважав його фаворитом. Тим не менше шлях до фіналу вийшов бурхливим:

• перше коло: Фань Чженьї, 10:9 у напруженому матчі, у якому Мерфі довелося долати не лише суперника, а й частину глядачів;
• друге коло: Сяо Годун, 13:3 із запасом у цілу сесію;
• чвертьфінал: Чжао Синьтун, 13:10, чинний чемпіон світу став 21-м гравцем, якого зупинило «прокляття Crucible»;
• півфінал: Джон Гіггінс, 17:15 після відставання 13:15, а у фінальному ривку він зробив серії 105 і 78.

У півфіналі Мерфі також став п’ятим гравцем в історії, який зробив 100 сенчурі на Crucible. Це був його п’ятий фінал чемпіонату світу, 11-й у турнірах «Потрійної корони» і 30-й у рейтингових турнірах. Порівнюючи себе з 22-річним чемпіоном 2005-го, він сказав: «I was 22, and that was 21 years ago». Мерфі вважав, що зараз став зрілішим і всебічнішим гравцем.

Фінал проти Ву Їцзе відбувся 3–4 травня 2026 року. Ву було 22 роки, і до цього чемпіонату він жодного разу не вигравав матч на Crucible, але в Шеффілді він зупинив Марка Селбі, а в півфіналі у вирішальному фреймі переміг Марка Аллена. Після неділі Ву вів 10:7. У понеділок удень Мерфі виграв п’ять фреймів поспіль і вийшов уперед, однак Ву відповів трьома фреймами підряд і вийшов на вирішальну сесію з перевагою 13:12.

Остання сесія стала однією з найдраматичніших в історії турніру. Мерфі зрівняв рахунок 16:16 столітнім брейком, але у вирішальному 35-му фреймі залишив складну червону, яку Ву красиво закотив у середню лузу й зробив брейк 85. Це був перший фінал чемпіонату світу, що дійшов до останнього фрейму від 2002 року, коли Пітер Ебдон переміг Гендрі 18:17. Ву став другим наймолодшим чемпіоном (молодшим за нього був лише Гендрі) і другим поспіль китайським чемпіоном після Чжао Синьтуна.

Другий титул чемпіона світу, через 21 рік після першого, лишився за кроком. Мерфі, проте, залишився гідним: тепло привітав Ву, а журналістам сказав «I hate being right», бо ще раніше був переконаний, що Ву колись виграє чемпіонат. Про сам матч він підсумував, що вони обидва «put on a great show».

Осінь 2026: після Crucible

У червні 2026-го Мерфі отримав нагороду, яка не залежить від рейтингів: у королівському списку «Birthday Honours» його нагородили орденом OBE за заслуги перед снукером і благодійністю. Для нього як для людини, що з юності поєднувала спорт із допомогою іншим, це була важлива відзнака.

Новий сезон 2026/27 він розпочав на Shanghai Masters (27 липня — 2 серпня, Luwan Indoor Stadium), турнірі, що святкував 20-річчя. Мерфі був сьомим сіяним, тож вступив у боротьбу з другого раунду й виграв у Чжоу Юеюна 6:5. У чвертьфіналі на нього чекала повторна зустріч із Ву Їцзе, чемпіоном світу, що за кілька місяців до того відібрав у нього титул. Матч знову дійшов до вирішального фрейму: Мерфі мав усі шанси його виграти, але промахнувся по червоній у кутову лузу, і Ву переміг 6:5 на останній кулі. Турнір у підсумку виграв Джадд Трамп.

Перед British Open у Челтнемі (31 серпня — 6 вересня) Мерфі зізнався, що фінальна поразка в Шеффілді ще «still living large» у його думках. Втім, він виходив на турнір захисником титулу й першим сіяним, а мета лишається тією самою: перетворити стабільність останніх дванадцяти місяців на нові трофеї. У першому колі він без проблем переграв 12-разову чемпіонку світу серед жінок Ріанн Еванс (4:0, з брейками 63 і 87) і наступним суперником мав Девіда Гілберта.

Станом на 4 жовтня 2026 року Мерфі посідає сьоме місце у світовому рейтингу, а його лічильник сенчурі-брейків зупинився на позначці 795.

Стиль гри і нікнейм

Мерфі відомий як «The Magician», «Чарівник». Прізвисько прикріпилося до нього після тріумфу 2005-го, коли кваліфаєр, якого ніхто не рахував серед фаворитів, раптом став чемпіоном. Його візитівка: надзвичайно пряма постановка кия, точне потінг на довгій дистанції і вміння збирати великі серії. Стів Девіс колись назвав його кий «the best cue action I’ve ever seen».

З роками Мерфі додав до цього тактичну зрілість: ще у 2008-му оглядачі писали, що він став набагато кращим у позиційній грі, ніж за часів чемпіонства. Його сильна сторона: великі серії. Станом на жовтень 2026-го на його рахунку 795 сенчурі-брейків і десять максимумів 147, і за кількістю останніх, за даними на 2025 рік, перед ним лише Ронні О’Салліван (15), Джон Гіггінс (13) і Стівен Гендрі (11). Мерфі не найяскравіший гравець за столом, але один із найстабільніших у великих матчах: він зіграв 30 рейтингових фіналів і виграв 13 із них, а на чемпіонаті світу має одну перемогу й чотири поразки у фіналах.

Характер: відвертість, конфлікти і вміння визнавати помилки

Мерфі відомий прямими висловлюваннями про стан снукеру, правила і організацію турнірів. Це приносило йому як повагу, так і неприємності. У 2005-му, ще чинним чемпіоном світу, він публічно обурився тим, що його матч поставили на зовнішній стіл. У 2008-му критикував стан столів на Crucible, у 2009-му дорікав Дін Цзюньхую за надто часті виходи з арени після фреймів. Він також закликав колег частіше відвідувати турніри й різко назвав претензії інших гравців щодо призових жартом.

Тривале протистояння в Мерфі склалося зі Стівеном Магвайром. У 2004-му на початку їхнього матчу на Гран-прі Магвайр пішов по забуту крейду, і турнірний директор оштрафував його фреймом за запізнення. Магвайр був шокований, а Мерфі заперечував, що рішення було наслідком його розмови з арбітром. Відтоді їхнє суперництво тягнулося роками, і шотландець навіть прямо казав, що вони не симпатизують один одному.

У листопаді 2021-го Мерфі після програшу в першому раунді UK Championship аматору Сі Цзяхую різко заявив, що аматорам не місце на професійних турнірах. Пізніше він визнав, що висловився невчасно, і публічно перепросив у Сі. А у 2023-му пояснив, що тоді перебував у темному місці, і назвав той випад нехарактерним для себе. Тієї ж весни, на чемпіонаті світу 2023-го, їм судилося зіграти між собою: Сі виграв 10:9 у вирішальному фреймі, а Мерфі після матчу чесно визнав, що китаєць був блискучим від першого до останнього удару і що сам він зробив усе, що міг.

У цьому й суть його характеру. Мерфі запальний і прямолінійний, однак вміє перепросити і привітати переможця. Недарма поразку у фіналі 2026-го він пережив так достойно.

Поза столом: вага, родина, віра і благодійність

У 15 років, під час відпочинку, Мерфі познайомився з віруючою родиною й прийняв християнство. Він віддав десяту частину призових за чемпіонство 2005-го своїй церкві, а разом із першою дружиною займався благодійною діяльністю в Зімбабве, зокрема допомагав дитячим будинкам. З роками його віра ослабла: у 2021-му він сказав, що вона завжди була «50/50», а у 2023-му назвав себе атеїстом. Благодійна репутація, однак, залишилася, і в 2026-му саме «за заслуги перед снукером і благодійністю» його нагородили OBE.

У приватному житті було й світле, і складне. Із Клер Ллевелін він одружився у липні 2005-го, одразу після чемпіонства, але подружжя розійшлося у 2008-му. У 2016-му Мерфі одружився з ірландською науковицею Ілейн О’Рейлі, у них народилися син і донька. Розлучилися вони у травні 2023-го, і Мерфі назвав це розлучення «дружнім», додавши, що тепер усе його життя крутиться навколо виховання дітей. У січні 2025-го, після перемоги на Masters, на публіці він з’явився з музиканткою Джо Рочелл, а в листопаді 2025-го вони оголосили про заручини.

Ще одна важка тема: вага. У 2013–2014 роках Мерфі схуд на три стоуни (19 кг) завдяки новому харчуванню й тренуванням. Згодом вага знову коливалася, а в соцмережах він стикався з глузуванням через зовнішність. Напередодні сезону 2022/23 він відверто розповів, що переніс операцію з рукавної резекції шлунка. Уже наступного року він виграв Players Championship і Tour Championship.

Мерфі в цифрах

Дані станом на жовтень 2026 року.

Про автора

Віктор Шевченко

Administrator

Віктор Шевченко — засновник і головний редактор Snooker.Media, україномовного видання про снукер. Пише про снукер з 2020 року, особисто відвідував Чемпіонат світу в Крусіблі та турніри Masters і UK Championship. Готує новини, аналітику матчів і профілі гравців; раніше публікувався в українських спортивних медіа

Переглянути всі пости