Юліан Бойко: «Тренуватися під сирени та вибухи було б дуже важко»
Український снукерист Юліан Бойко, який пробився до 1/8 фіналу British Open, поділився з британським виданням Metro подробицями свого життя та кар’єри поза межами України. 20-річний гравець розповів, як будує професійний шлях, де тренується і що відчуває, коли його рідні залишаються вдома під обстрілами.
Попри вдалий виступ на турнірі, Юліан тверезо оцінює свій рівень: «Я все ще відчуваю, що маю простір для вдосконалення, і це добрий знак».
Життя у Варшаві та думки про повернення
Більшість часу Бойко мешкає у Варшаві разом із батьком, братом і дівчиною. Його мати продовжує працювати в Україні й приїжджає до родини лише два-три рази на місяць.
Про можливість повернутися додому снукерист говорить відверто:
«Теоретично я міг би повернутися, але, очевидно, тренуватися під сирени та вибухи було б дуже складно. Це було б надзвичайно важко. Я розглядав такий варіант кілька років тому, але за останній рік ситуація погіршилася. Не думаю, що найближчим часом повернуся додому».
Хвилювання за маму
Мати Юліана працює в енергетичній інфраструктурі, тож кожна повітряна тривога в Україні для нього — привід для тривоги.
«Це страшно, я хвилююся за неї більшу частину часу. Особливо, коли відомо, що готуються якісь атаки. Але, гадаю, люди до цього звикають. І найстрашніше саме те, що люди звикають. Це нова реальність. Україні потрібна допомога, але, схоже, справи йдуть не надто добре», — зізнався спортсмен.
Українські професіонали — за кордоном
За словами Бойка, усі українські снукеристи з професійним статусом змушені підтримувати форму поза межами країни.
«Ми всі троє живемо за кордоном: Михайло Ларков — у Німеччині, Антон Казаков — у Великій Британії. Зараз було б неможливо жити в Україні й водночас виступати на змаганнях», — пояснив він.
У Варшаві Юліан тренується самостійно, а для ігрової практики регулярно їздить до Гаддерсфілда та інших міст Великої Британії. Там він грає сети проти інших снукеристів, щоб зберігати матчеву гостроту перед турнірами.
«Подорожувати доводиться багато, але до цього звикаєш. Найскладніше — не бачити родину більшу частину часу, проте й до цього звикаєш. Дуже приємно бачити, що я добре граю, особливо на такому рівні, тож, гадаю, воно того варте», — підсумував Бойко.
Про автора
