Кайрен Вілсон розгромив Джека Джонса і переміг на Northern Ireland Open 2026
Ювілейний — десятий — Northern Ireland Open завершився так само, як і два роки тому. Кайрен Вілсон знову стоїть під гучні оплески у Waterfront Hall із трофеєм Алекса Хіггінса в руках. Тоді він переміг Джадда Трампа 9:3. Цього разу його суперником у фіналі був Джек Джонс — і рахунок виявився ще виразнішим: 9:2. Сім нескучних днів у Белфасті — з провалами зірок, жартами в McDonald’s і зворушливим поверненням Марка Аллена — завершились ідеально для «Воїна».
Фінал: три сенчурі, 45 хвилин вечірньої сесії і повний контроль
Вілсон розпочав фінал так, ніби весь тиждень лише розминався. Після денної сесії рахунок був 6:2 на його користь — і питання про переможця фактично вже не стояло. Свої амбіції «Воїн» заявив із першого фрейму: серія на 101 задала тон усій сесії. Потім ішли 135, 105, 67 і 60 — п’ять великих вкладень без жодної передишки для суперника.
Вечірня сесія тривала лише 45 хвилин. Джонс не зміг відновитися після виснажливого півфіналу проти Марка Вільямса і так і не знайшов способу відповісти на тиск чемпіона. Вілсон довів матч до переконливої перемоги — 9:2.
Це був найменш конкурентний фінал сезону: у всіх попередніх вирішальних матчах нинішнього турнірного року той, хто програв, все одно вигравав щонайменше п’ять фреймів. Джонс узяв лише два — і обидва в денній сесії, поки тримався. Вілсон встановив особистий рекорд найвищого брейку тижня — 139.
Вілсон: «Велика честь взяти цей трофей удруге»
Після перемоги Вілсон сказав, що задоволений тижнем і своєю грою:
«Для мене велика честь виграти трофей Алекса Хіггінса. Звичайно, він був легендою нашого спорту, і я захоплювався ним, переглядаючи архіви. Забрати кубок додому вдруге — неймовірне відчуття. Це трохи підняло мене в рейтингу, тому я в захваті від перемоги.
Багато провідних гравців вибули на ранніх етапах турніру, і я думаю, це створює певний тиск. Ти хочеш показати гарний результат для вболівальників, які приходять подивитися на твою гру в снукер і підтримати тебе, і ти це розумієш. Я радий, що мені вдалося показати гарну, стабільну гру з високою результативністю. Це хороший стимул для впевненості в собі перед майбутніми змаганнями.
У сучасних турнірах перемога в рейтинговому турнірі відкриває шлях на World Grand Prix, Players Championship і Tour Championship. Те, що в минулому сезоні у мене не було шансу захистити свій титул на Players Championship, стало справжнім ударом, особливо коли я сидів вдома і дивився матчі».
В інтерв’ю TNT Sports Вілсон назвав перемогу «confidence-booster» — необхідним поштовхом упевненості. Цього сезону він має захищати чимало очок у рейтингу, і титул у Белфасті дає суттєву гарантію участі у важливих Players Series. А для людини, чиї мрійний суперник в уявному фіналі — сам Алекс Хіггінс («на жаль, він вже не може зіграти»), виграти його трофей двічі — це щось особливе.
34-річний Вілсон із Лутона тепер має 11 рейтингових титулів у кар’єрі. Два з них — Northern Ireland Open (2024 і 2026), плюс чемпіонат світу 2024 року і Masters 2026. У поточному сезоні 2026/27 він розпочав із перемоги в Белфасті — і це найкращий старт, про який можна мріяти.
Джонс: «Він карав за кожну помилку»
Джек Джонс визнав переконливу перевагу суперника:
«Кайрен увесь тиждень грав дуже добре й цілком заслужив на перемогу. Сьогодні я зовсім не почувався комфортно за столом. Сподівався, що зможу додати, але цього не сталося. Я постійно неправильно виконував удари. Що більше промахуєшся, то складніше повернутися в гру. Кайрен карав мене за кожну помилку.»
Валлієць із Цімбрана досяг фіналу вперше з 2024 року, коли поступився тому ж Вілсону у вирішальному матчі чемпіонату світу — 14:18. Цього сезону Джонс уже виграв Championship League і British Open, і мав усі підстави вірити в себе. Але тиждень у Белфасті виявився надто важким: півфінал проти Вільямса вичавив із нього надто багато, а відновитися за одну ніч не вийшло. Особиста статистика проти Вілсона невблаганна: 8 поразок у 9 матчах. Усе підказує, що це просто важкий суперник для конкретного гравця.
Тиждень, який «з’їв» зірок
Ювілейний Northern Ireland Open запам’ятається не лише фінальним розгромом, а й масштабним провалом фаворитів. Ще до старту в Белфасті не приїхали двоє представників топ-16: чинний чемпіон світу У Їцзе та Дін Джуньху.
Серед тих, хто виступив, більшість великих імен покинули турнір набагато раніше, ніж очікувалося. Уже після першого раунду боротьбу припинили Шон Мерфі, Марк Селбі, Алі Картер, Кріс Вейклін, Ніл Робертсон, Чжао Сіньтун, Ронні О’Салліван, Баррі Хокінс, Чан Бінью, Джадд Трамп і Марк Аллен. Після другого вибули Джек Лісовскі (чинний чемпіон), Чжан Аньда, Стюарт Бінгем, Лука Брешель і Джон Хіггінс.
Окремий феномен — виступ китайських снукеристів. З 15 представників Китаю до 1/8 фіналу дістався лише Пан Цзюньсюй — і поступився саме Вілсону з рахунком 3:4. Уперше за дуже довгий час усі чвертьфіналісти турніру представляли Велику Британію. Серед восьми — лише двоє гравців топ-16: Вілсон (9-й у світі) і Марк Вільямс (10-й). Ще одне відкриття тижня — Сем Крейгі (№70) пробився до чвертьфіналу з кваліфікаційної сітки.
Мерфі в McDonald’s і Робертсон без сніданку
Серед тих, хто вилетів у першому раунді, Шон Мерфі відреагував із самоіронією, яку оцінили в усій снукерній спільноті. У соцмережах він опублікував відео, на якому їсть бургер із картоплею в автомобілі, і підписав:
«Макдональдс. Белфаст. Сніданок чемпіонів. Або тих, хто вилітає в першому раунді.»
Ніл Робертсон, який теж програв у першому раунді, відгукнувся у коментарях:
«Коли я вже залишив Белфаст, Макдональдс іще був зачинений.»
Два колишні чемпіони світу, які поїхали додому раніше половини поля, — і обидва з гумором про це. Це, мабуть, і є справжня снукерна культура.
Марк Вільямс: окуляри від рефері і шлях до півфіналу
На тлі масового вильоту фаворитів 51-річний Марк Вільямс виглядав не просто достойно — він дійшов до півфіналу і підтвердив: у снукері вік — це лише цифра. Особлива деталь тижня пов’язана з його протанопією — формою дальтонізму, за якої складно розрізняти червоний і зелений кольори. Для снукериста це реальна проблема: 15 червоних куль плюс зелена й коричнева на одному столі.
У чвертьфіналі Вільямс довго вдивлявся в розташування куль, і рефері жартома запропонував йому окуляри. Валлієць підтримав жарт — трибуни вибухнули сміхом. Дрібниця, але саме такі моменти й роблять Northern Ireland Open одним із найтепліших турнірів сезону.
«Клас 92» дедалі частіше розчаровує
Поки Марк Вільямс додавав турніру характер, двоє його ровесників із легендарного «Класу 92» — Ронні О’Салліван і Джон Хіггінс — продовжили тривожну тенденцію поточного сезону.
О’Салліван вилетів у першому раунді від гонконгця Чеунг Ка Вая (3:4) — гравця, якого рік тому ще не було в основному турі. За кілька тижнів до цього він так само програв у першому матчі на Shenzhen Open. Загальна статистика по сезону: 6 перемог — 5 поразок. Для сімиразового чемпіона світу це більше схоже на пошук форми, ніж на боротьбу за титули.
Хіггінс вилетів у другому раунді й сам визнавав незадоволеність своїми результатами — за перші 11 матчів сезону він виграв лише шість. На 50-му році життя «Чарівник» поки що не знайшов ту гостроту, яка ще рік тому вела його у фінал Masters проти Вілсона.
Питання, яке висить у повітрі: чи означає це, що легендам час задуматися над завершенням кар’єри? Поки відповідь — ні. Але ця осінь явно не їхня.
Марк Аллен: найважливіша заява тижня — не про снукер
Спортивні підсумки Northern Ireland Open не можна відокремити від того, що сталося з Марком Алленом. Північноірландець провів 171 день поза туром після шокуючого матч-болу, який він не реалізував на чемпіонаті світу проти У Їцзе. Повернення виявилося невдалим: Аллен програв земляку Джордану Брауну 2:4 і після матчу розповів, що «не бачить майбутнього в снукері».
Наступного дня він написав у X: 10 тижнів у клініці психічного здоров’я. Виписався заради того, щоб зіграти перед донькою і рідною публікою. «Тепер я бачу світло, якого раніше не помічав», — написав він у тій же заяві.
А у день фіналу — ще одна заява: Аллен планує повернутися на UK Championship, який стартує 27 листопада. Для 40-річного гравця з 12 рейтинговими титулами ця цифра — не межа. Приклади О’Саллівана, Вільямса і Хіггінса доводять, що і після сорока можна боротися за найвищі нагороди. Але спочатку — відновлення. А потім — снукер.
Що далі
Уже 1 листопада стартує International Championship у Нанкіні. Для українських уболівальників це буде особливий турнір: Антон Казаков кваліфікувався в основну сітку, у відбірковому раунді здолавши досвідченого Алі Картера. Його суперником на старті стане ірландець Аарон Гілл. Бойко і Ларков кваліфікацію не пройшли.
27 листопада — UK Championship. Один із трьох турнірів Потрійної корони. І, якщо вірити самому Аллену, його наступний турнір.
Тим часом Кайрен Вілсон знову там, де він найкращий — на вершині. Другий трофей Алекса Хіггінса. 11 рейтингових титулів. І завзятість, яку, за його ж словами, він більше не залишає лише за столом.
Про автора
