О'Салліван розповів про «хворобу» у своїй грі, яка мучить його чотири роки
Семиразовий чемпіон світу Ронні О’Салліван зробив одне з найвідвертіших зізнань у своїй кар’єрі. В інтерв’ю китайському агентству Xinhua під час Wuhan Open минулого тижня 50-річний «Рокет» розповів про технічну кризу, яка переслідує його впродовж чотирьох років — проблему настільки серйозну, настільки руйнівну та настільки стійку до вирішення, що він називає її одним словом: хвороба.
Метод, який обернувся проти нього
Корені кризи О’Саллівана сягають приблизно шести років у минуле. У 44 роки, маючи за плечима сім титулів чемпіона світу та рекордну кількість сенчурі-брейків, він прийняв рішення, на яке більшість гравців на цьому етапі кар’єри ніколи б не наважилися: замість того, щоб покладатися на десятиліття м’язової пам’яті та інстинктів, він вирішив опанувати абсолютно нову техніку.
Метод називався SightRight — система, розроблена для того, щоб допомогти гравцям правильно вирівнювати погляд відносно удару. Спочатку все виглядало добре. Але з часом щось пішло не так — і пішло катастрофічно.
«Багато людей думали, що це добре, — пояснив О’Салліван. — Але після трьох-чотирьох років це обернулося проти мене. Тепер я намагаюся це розучити, що дуже важко зробити».
Наслідки, за словами самого О’Саллівана, виявилися руйнівними для фундаментальних елементів його гри.
«Я називаю це хворобою, тому що відчуваю, ніби метод, який я прийняв, зруйнував мене. У мене немає сили удару, немає відчуття напрямку. Я не знаю, куди летять кулі».
Втрачені якорі
Для більшості професійних снукеристів десятиліття досвіду створюють «страхувальну сітку» — набір надійних опорних точок, до яких можна повернутися, коли щось іде не так. О’Салліван каже, що ця сітка знищена.
«Як гравець, ти завжди маєш якісь якорі, за які можна вхопитися. Раніше у мене було чотири-п’ять: якщо один не працював, я пробував інший, і це запускало мене. Але зараз у мене просто нічого немає. Уже чотири роки — і це як кошмар».
Слово «кошмар» — не перебільшення. О’Салліван не вигравав рейтинговий турнір із січня 2024 року. Його сьомий титул чемпіона світу був здобутий у 2022 році. Перед Wuhan Open він виграв лише по одному матчу на Shanghai Masters та China Open цього сезону. На British Open він знявся з медичних причин. Він навіть назвав себе «дуже слабким снукеристом».
Парадокс: все ще небезпечний, все ще елітний
Проте реальність результатів О’Саллівана розповідає складнішу історію, ніж його самооцінка. Гравець, який стверджує, що не має відчуття напрямку, все ще займає 14-ту позицію у світовому рейтингу. Гравець, який називає свою техніку потворною, все ще здатний перемагати найкращих.
На Wuhan Open шлях О’Саллівана до півфіналу включав перемоги над Алі Картером (5:2), Яо Пенченом (5:1), Стівеном Магуайром (5:2) та — найвражаючіше — чотириразовим чемпіоном світу Марком Селбі (5:3), якого вважають найкращим гравцем туру за формою.
Матч із Селбі був особливо показовим. О’Салліван програвав 0:2, потім виграв три фрейми поспіль. Селбі зрівняв рахунок 3:3, але О’Салліван завершив матч серіями 80 та 129 — рівень, про який більшість гравців може лише мріяти. Sky Sports назвав це «найвражаючішим виступом сезону». Вердикт О’Саллівана був кардинально іншим.
«Якщо чесно, я не маю особливої надії повернутися на той рівень, на якому був раніше. Як є — це досить потворно для мене, і, можливо, потворно для вас — дивитися, як я граю».
Крах у півфіналі
Наступного дня після перемоги над Селбі прірва між потенціалом О’Саллівана та його реальністю оголилася з жорстокою відвертістю. У півфіналі проти 24-річного китайця Чан Бінюя — гравця, якого О’Салліван тренував приблизно десять років тому — семиразовий чемпіон, здавалося, повністю втратив зв’язок зі столом.
Важливі удари зачіпали край лузи та відлітали. В один момент розлючений О’Салліван замахнувся кієм у повітрі, сів та похитав головою. Він програв 3:6.
«Просто соромно, — сказав він Xinhua. — «Хвороба» повернулася на повну».
Погляд з іншого боку
Розрив між тим, як О’Салліван бачить себе, та тим, як його бачать інші — одна з найфасцинуючіших складових цієї історії. Для глядача Wuhan Open Чень Цаня О’Салліван, якого він бачив, мало нагадував гравця, описаного самим О’Салліваном.
«Він переміг Картера 5:2, розгромив Яо Пенчена 5:1, вибив Магуайра 5:2 та переміг Селбі 5:3, — зауважив Чень. — Я відчуваю, що в нього все ще є «це». Його атакуюча гра все ще плавна, і він може швидко адаптуватися, коли потрапляє в складну ситуацію».
Деякі британські вболівальники в інтернеті запропонували простіший діагноз: мовляв, справжня проблема — це те, що жодна техніка не може виправити. Вік. О’Салліван не приймає цього пояснення. У 50 років, коли більшість гравців давно завершили кар’єру, він продовжує розбирати свою гру та намагається відбудувати її з нуля.
«Я працюю над цим уже рік. Думав, що вдалося, але ні — і тепер я знову на початку».
18 місяців: дедлайн
О’Салліван поставив собі чіткий часовий орієнтир. Він консультувався зі Стівом Девісом та Стівеном Хендрі, які розповіли, що продовжували грати приблизно десять років після початку аналогічних спадів. Ця порада, вочевидь, дала йому перспективу — та мету.
«Я даю собі 18 місяців, можливо, щоб дістатися до чемпіонату світу 2028 року та побачити, чи зможу я повернутися до того, як раніше бив по битку. Якщо я буду бити наполовину пристойно — я все ще зможу вигравати турніри».
Восьмий титул чемпіона світу у 2028 році зробив би О’Саллівана абсолютним рекордсменом сучасної ери, перевершивши сім титулів Хендрі. Це було б також одним із найнеймовірніших досягнень в історії спорту — 52-річний чоловік повертає собі вершину після років технічних мук.
«Я докладу максимум зусиль, — сказав він. — Побачимо».
Що все це означає
Ситуація О’Саллівана унікальна для професійного снукеру. Жоден гравець його калібру ніколи не говорив так відверто про втрату фундаментальних основ своєї гри — сили удару, відчуття напрямку, інстинктивного контакту зі столом, які відрізняли його від решти гравців упродовж трьох десятиліть.
Метод SightRight, який кілька років тому привернув значну увагу у снукерному світі, останнім часом, схоже, зник із заголовків. Досвід О’Саллівана є попередженням про ризики кардинальної перебудови техніки, побудованої на інстинкті та відшліфованої протягом усього життя.
Чи зможе він розучити те, що вивчив, та повернути ту плавність, яка зробила його найзахоплюючішим гравцем в історії снукеру? Це питання залишається відкритим. Але одне безсумнівно: у 50 років Ронні О’Салліван не збирається здаватися. Він бореться — проти власної гри, проти часу, проти переконання, що найкращий розділ його кар’єри вже написаний.
Про автора
